|
Размышления
|
|
| atan | Дата: Вторник, 2018-04-24, 8:31 PM | Сообщение # 61 |
Хранитель Ковчега
Группа: Модераторы
Сообщений: 813
Статус: Offline
| Ты не решался. Перевод -перифраз. Сонет 11
Когда увидишь, что беда прошла,
ты не оглянешься в бои ожесточённые.
Вины твоей в том нет, что был расклад
на рай и ад в делах судьбы. Ты обречённая.
Всё твой двойник, прозрачная душа,
играла с тенями за кадром, для развития.
Неуловимо бдила каждый шаг,
или стояла, как стена перед наитием.
Ты не решался жить наоборот,
махнуть. И прыгнуть в круговерть хоть на мгновение.
Коснуться рук холодных наперёд.
Они, как знаки мглы, как смерти дуновения.
Безсонница ещё в глазах дрожит.
Но тень твоя и в темноте не спит.
11.04.18 г.
Сонет 11
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784098
Надія Медведовська
Коли ж побачиш, що біда мина,
Не озирнешся на бої запеклі.
І справді, видно, не твоя вина –
Що ти не хочеш раю, ані пекла.
Це твій двійник, душі твоєї тінь
Отак жартує з різними речами,
Та невловима, ніби хвиля, рінь
Стояла завжди муром поміж вами.
Подумать: ти - це він, чи навпаки?
Майнути - хай на мить – у круговерті,
Торкнутися холодної руки –
Зловісний знак імли, прикмета смерті!
В очах завіса ночі ще тремтить,
А тінь твоя і в темряві не спить.
24.03.18 г.
|
| |
| |
| atan | Дата: Вторник, 2018-04-24, 8:33 PM | Сообщение # 62 |
|
Хранитель Ковчега
Группа: Модераторы
Сообщений: 813
Статус: Offline
| Не постижимая тайна. Перевод перифраз. Сонет 12
Тайное сожаление в сердце остаётся,
даже если отходят остальные.
Загадочная завеса тайны не порвётся,
пока не покинешь края земные.
Если ты сам себя до конца не понимаешь,
как же рассуждать обо всех живущих?!
С их немых лиц ничего ясно не прочитаешь
Их показания для суда сущи.
Твоё второе Я – самый искренний свидетель.
Это вечная индивидуальность.
Раньше времени не взглянет за тайну и ветер.
О, непостижимая сакральность!
Она не мечта. Ей невозможно просто сбыться.
Да ты и сам не хочешь потерять эти пытки.
11.04.18 г.
Сонет 12
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784176
Надія Медведовська
Таємний жаль у серці зостається,
Коли відходять інші всі жалі –
Що доти ця завіса не порветься,
Аж поки сам не підеш ти з землі,
Що сам себе ти так і не узнаєш,
А що казать про інших вже тоді!
З німих облич хіба що прочитаєш
Їх свідчення в останьому суді.
Твій свідок, другий ти – він не єдиний,
Мабуть, нам безкінечність всім ім’я –
Хоча не перейде за часу стіни
Бентежна таємниця ця твоя.
Вона – не мрія, і не може збутись,
Та й сам не хочеш ти її позбутись.
24.03.18 г.
|
| |
| |
| atan | Дата: Вторник, 2018-04-24, 8:33 PM | Сообщение # 63 |
|
Хранитель Ковчега
Группа: Модераторы
Сообщений: 813
Статус: Offline
| Смотри и слушай. Перевод перифраз сонета 13
Знай - радость без печали никуда,
мажор сливается с минором.
И всё же, нужно подойти к ним, да,
прозрачность грани видеть взором.
За ней есть отражение твоё,
переливается потоком,
как будто среди гор луна свет льёт
на то, что не поймаешь оком.
Смотри и слушай. Лишнее отбрось.
Ты перешёл свои границы.
Среди тонов есть к каждой тени мост,
пусть мудростью он озарится.
Иначе не увидишь жизни свет,
ведь лишь она даёт на всё ответ.
09.04.18 г.
Сонет 13
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784259
Надія Медведовська
Так, радість без печалі – нікуди,
Мажор не відділити від мінору.
Та все ж до них сміливо підійди,
Щоб роздивитись близько грань прозору.
За нею – відображення твоє
Живим переливається потоком,
Немов посеред гір луна зіллє
Те, що вловить не можна тільки оком.
Дивись і слухай. Зайве все відкинь.
Ти перейшов уже останні межі.
Серед усіх тонів – знайома тінь
Твоє обличчя мудрістю змережить.
Без неї світло світлим не бува,
Бо це вона у щасті ожива.
25.03.18 г.
|
| |
| |
| atan | Дата: Вторник, 2018-04-24, 8:34 PM | Сообщение # 64 |
|
Хранитель Ковчега
Группа: Модераторы
Сообщений: 813
Статус: Offline
| Порою хочется забыться. Перифраз сонета 14
Как в музыке сплетаются лады,
так крепко свет и тени слились.
Попробуй переход меж них найди -
Меж тем, что должно быть, и было.
Сумей-ка в тени не сгубить себя.
Где все труды и дни заснули?
Ужель не хочешь жить, любя?
А не обочиной, понуро.
А ты уже устал. Твой разум спит.
И хочется, порой, забыться.
А тень и в темноте настырно бдит.
Ты к ней привык. Нет смысла злиться.
И рядом с ней малейший луч, как свет.
Печальный отблеск прошлых дней и лет.
09.04.18 г.
Сонет 14
Надія Медведовська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1001684
Як в музиці сплелися два лади,
Так міцно світло з тінями злилося,
І спробуй, перехід тонкий знайди
Між тим, що мало буть – і відбулося.
І спробуй, не згуби себе в тіні,
Коли до світла тягнеться обличчя.
Заснули десь твої труди і дні
Далеко, на забутому узбіччі.
А ти уже стомився їх будить.
Покинуть все …спочить на дні… забутись …
А тінь твоя і в темряві не спить,
Та й сам не хочеш ти її позбутись.
Бо це вона у щасті ожива –
Без неї світло світлим не бува.
25.03.18 г.
|
| |
| |
•Новые сообщения ·
Правила
•Поиск•]
Традиции Галактического Ковчега тут!
.
.
.
..
